Mauser M.1918
| Маузер М.1918 | |
|---|---|
 | |
| Тип | Протитанкова рушниця |
| Походження |  Німецька імперія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1918—1940 |
| Війни | Перша світова війна Листопадова революція Локальні війни Друга світова війна |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | 1918 |
| Виробник | «Mauser-Werke» A.G. |
| Виготовлена кількість | 15 800 одиниць |
| Характеристики | |
| Вага | 17,7 кг (без патрона) |
| Довжина | 1680 мм |
| Довжина ствола | 983 мм |
| | |
| Набій | 13,2×92SR |
| Дія | Поздовжньо-ковзний затвор |
| Дульна швидкість | початкова — 913 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 500 метрів |
| Система живлення | Однозарядний |
| Приціл | Відкритий регульований |
| | |
 Mauser M.1918 у Вікісховищі | |
Маузер М.1918 (нім. Mauser T-gewehr, Tankgewehr M 1918, 13-мм протитанкова рушниця Маузер М.1918; також на жаргоні — «Слоняча рушниця»[1]) — німецька протитанкова рушниця, калібру 13,2 мм кінця Першої світової війни. Перша у світі протитанкова рушниця (ПТР), була аналогом піхотної гвинтівки Mauser 98 зразка 1898, тільки без магазину для патронів та значно масивнішою.
Історія створення та використання
Вимушена вести бій проти танків, німецька піхота потребувала простого та мобільного засобу боротьби з ними. 27 листопада 1917[2] фірма «Маузер» отримала замовлення на проектування ПТР під спеціальний бронебійний T-Patrone калібру 13 мм, створений магдебурзькою фірмою «Polte»[Вин. 1]. Через шість днів на розгляд німецького Генерального штабу був представлений перший проект рушниці, а 21 січня 1918 нова зброя була продемонстрована армійському командуванню. Після проведення військових випробувань прийнято на озброєння під індексом «13-мм протитанкова рушниця Маузер М.1918». У травні освоєно серійне виробництво. За п'ять місяців 1918 було виготовлено 15 800 одиниць, при плані у 30 тис. Загалом на фронт надійшло 4632 цих ПТР.
Бойове застосування
Масоване постачання у війська почалося в травні 1918[3], проте перше бойове застосування сталося у березні[4]. Спочатку на батальйон припадала одна рушниця, але згодом кожна рота повинна була мати її на озброєнні. Німцями рушниця застосовувалась на Західному фронті проти британських і французьких танків аж до закінчення бойових дій[5].
Оскільки бронепробиття[Вин. 2] рушниці було не найкращим, рекомендувалося вести вогонь по танках з дистанції не більше 100 метрів та по певним місцям бронетехніки, а саме місцям розташування агрегатів, боєприпасів та екіпажу. Для поліпшення стійкості при стрільбі рушниця встановлювалася на сошки від кулемета MG 08/15. Відсутність тактичних прийомів використання ПТР та сильний відбій перешкоджали точній стрільбі. Все це не дозволяло Маузеру М.1918 стати ефективним засобом протитанкової оборони. На рахунку бійців озброєних Маузером М.1918, виявилося всього сім французьких танків[6].
Станом на 1932 рік Рейхсвер мав на озброєнні 1074 одиниці цих ПТР[7]. У період між війнами використовувалась у локальних збройних конфліктах та на початку Другої світової війни, під час вторгнення Німеччини у Польщу[1].
Тактико-технічні характеристики та особливості протитанкової рушниці
ТТХ
- Калібр 13,2 мм. під 13,2×92SR T-Patrone (бронебійний)
- Швидкість стрільби — 6 пострілів за хвилину
- Вага без патрона — 17,7 кг[7]
- Вага патрона — 795 г
- Вага кулі — 62,5 г[4]
- Довжина — 1680 мм
- Довжина ствола — 983 мм
- Початкова швидкість кулі — 913 м/с
- Вид живлення — однозарядна
- Прицільна дальність пострілу — 500 метрів
- Приціл відкритий регульований з поділом від 100 до 500 метрів[8]
Характерні особливості конструкції
- Обслуговували рушницю двоє бійців
- Наявність запобіжника, розташованого за руків'ям перезарядження
- Використання пістолетного руків'я
- Для кращої стійкості рушницю було встановлено на сошки від ручного кулемета Максима MG 08/15
- Бронепробиття сталевого листа під кутом зустрічі 90°[2]:
- 100 м — 26,0 мм
- 200 м — 23,5 мм
- 400 м — 21,5 мм
- 500 м — 18,0 мм
Недоліки конструкції
- Сильний відбій[Вин. 3] примушував стрільців мінятися після декількох пострілів
- Низька швидкість стрільби
- Малий ресурс ствола
Посилання
Виноски
- ↑ 13,2×92SR патрон мав латунну пляшкову гільзу з пологим скатом довжиною 92 мм, виступаючу закраїну з проточкою і містив заряд нітроцелюлозного пороху масою 13 г. Загострена, з конічною донною частиною куля масою 62,5 г, складалася з біметалевої оболонки, свинцевої сорочки і сталевого загартованого осердя
- ↑ Бронепробиття — максимальна товщина в мм пробиття однорідної сталевої перепони артилерійськими снарядами різних типів, що використовують кумулятивний ефект, або ефект ударного ядра
- ↑ Відбій зброї — рух зброї в бік, зворотний пострілу
Примітки
- ↑ а б Das Tankgewehr M1918. Архів оригіналу за 3 квітня 2010. Процитовано 19 грудня 2013.
- ↑ а б Монетчиков С. Б. «Пехотное оружие Третьего Рейха» Часть 5
- ↑ WW1 Anti-Tank rifles. Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 18 грудня 2011.
- ↑ а б las-arms.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 19 грудня 2013.
- ↑ getwar.ru. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 19 грудня 2013.
- ↑ Сайт «Альманах Войны, история, факты». Архів оригіналу за 12 березня 2008. Процитовано 18 грудня 2011.
- ↑ а б Сайт «ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ЗБРОЇ». Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 19 грудня 2013.
- ↑ Сайт WORLD GUNS. Архів оригіналу за 6 грудня 2011. Процитовано 18 грудня 2011.
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 | Музейні фото Маузер М.1918 |
Джерела з інтернету та література
- Історія протитанкової рушниці. Від протитанкової рушниці до великокаліберної снайперської гвинтівки. Частина 1. [Архівовано 15 березня 2010 у Wayback Machine.] Частина 2. [Архівовано 15 березня 2010 у Wayback Machine.] Частина 3 [Архівовано 15 березня 2010 у Wayback Machine.]
- WW1 Anti-Tank rifles [Архівовано 3 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Монетчиков С. Б. «Пехотное оружие Третьего Рейха» Часть 5 — Противотанковые ружья. 2003
- Robert Ball «Mauser Military Rifles of the World» стор. 183 ISBN 0-89689-296-4
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mauser M.1918 |
| |||||||||||||||||||||||
|
